Від психлікарні на цвинтар: На чиїх могилах дозволили танцювати чиновники Кернеса
Чиновники Харківської міськради дали добро проводити на території Молодіжного парку, де раніше був міський цвинтар, сезонний ярмарок «Літопарк»
Ще минулого року «Літопарк» оскандалився на все місто. Тоді захід проходив на території торговельного центру «Французький бульвар», що побудований поруч із житловими будинками та психіатричною лікарнею. Мешканці квартир скаржилися на надто гучну музику, а лікарі медустанови заявляли, що нічні гулянки лякають психічно хворих пацієнтів.
Цього року мерія Кернеса винайшла чергове «геніальне» рішення проблеми — прилаштувати зручний бізнес на території колишнього цвинтаря (за відомостями місцевих ЗМІ, співвласником «Літопарку» є син мера Геннадія Кернеса – Родіон Гайсинський). Скоро тут побудують щонайменше 20 тимчасових кіосків. А за давньою харківською традицією, немає більш довговічних кіосків, ніж тимчасові, тим більше, коли їхнім співвласником є хтось наближений до мерії. Дуже цікаво, що місто від проведення ярмарку на території парку комунальної власності прибутку не отримає.
Отже, вирішив нагадати, на чиїх кістках танцюватимуть усе літо відвідувачі «ярмарку Кернеса».
Молодіжний парк – тиха та затишна місцина в самому центрі Харкова. Це улюблене місце відпочинку студентів-політехніків, майданчик для тренувань спортсменів та кінологів. Його територія складає 18 га. І тут, серед затишних галявинок, можна побачити поодинокі пам’ятники і… могили відомих діячів. Та воно й не дивно, адже раніше на території парку був головний цвинтар міста.
Елітний некрополь Харкова
Перше міське або, як його називали до революції, Івано-Усікновенське кладовище було засноване в другій половині XVIII століття. До початку XX століття воно вважалося найпрестижнішим місцем поховання у Харкові. Там спочивали академіки Дмитро Багалій і Олексій Бекетов, художник Сергій Васильківський і режисер Марко Кропивницький, професор, фундатор вітчизняної судово-медичної експертизи Микола Бокаріус, письменники Петро Гулак-Артемовський та Микола Хвильовий, вчений Олександр Данилевський та громадська діячка, меценат Христина Алчевська.
Після Другої світової війни зруйноване німцями кладовище фактично закрили. Могили поступово розвалювалися, а територія цвинтаря потрапила на особливий контроль правоохоронців як місце зібрань алкоголіків, безхатьків, повій і грабіжників. На початку 1970-х років відомих діячів частково перепоховали на 13-му кладовищі в Харкова, а сам центральний цвинтар вирішили знести, створивши на його місці парк.
Наприкінці 1980-х років мертвих вирішили знову потривожити – через будівництво теплотраси та спорткомплексу «ХПІ». У самому виші про знищені поховання воліють не згадувати, проте охоче розповідають про спорткомплекс, басейни та стадіон. З того часу серйозних реконструкцій парк не зазнавав.
Унікальний вітраж цвинтарної церкви
У парку, крім могил, про колишнє кладовище нагадує й церква. Храм Усікновення глави Іоанна Хрестителя побудували в середині XIX століття. Це була невелика цвинтарна церква – про таке її призначення свідчить відсутність власної дзвіниці. Саме в цьому храмі до нашого часу зберігся унікальний вітражний іконостас, виготовлений в Німеччині в 1906 році на замовлення видавця газети «Південний край» Олександра Йозефовича.
Сьогодні на території церкви також можна знайти пам’ятник на честь тисячоліття хрещення Русі.
Могила особистого ворога Гітлера
Саме тут, на колишньому цвинтарі, була і могила відомого конструктора танка Т-34 Михайла Кошкіна. Після Другої світової війни бойова машина красувалася на постаментах майже в кожному місті на території СРСР. «Батько» відомого танку, харківський конструктор Михайло Кошкін, до тріумфу свого дітища не дожив: він помер у 1940 році через запалення легенів. Поховали конструктора на найпрестижнішому на той час цвинтарі міста.
