Остання риба та унікальний млин: Чим відома Харківська набережна
Як у Харкові будівництво двох гімназій перетворило маленьку слободу на елітний район.
Харківська набережна – одне з улюблених місць для прогулянок та відпочинку. Історія цієї невеличкої вулиці починалася зі звичайної слободи із маленькими хатками, а нині це одна із затишних вулиць у самому серці міста.
Від Дворянської до Харківської
У середині XIX століття на території нинішньої Харківської набережної та прилеглих вулицях були лише очеретяні та солом’яні хатки — тут причаїлася Захарівська слобода. Перші кам’яні споруди на ній з’явилися через будівництво в цьому районі чоловічої та жіночої гімназій, а також Реального училища, тож тут почали селитися вчителі та інтелігенція.
Сусідня із набережною вулиця (нині вулиця Чигирина) отримала назву Дворянська, власне, як і сама набережна. За радянських часів її називали набережною Жданова. Під час перебудови на набережну чекало ще одне перейменування: чиновники назвали набережні по обидва боки річки Харківськими.
Перша приватна гімназія
Саме на Харківській набережній на початку минулого століття відкрили першу приватну чоловічу гімназію. Це сталося в 1910 році. На той час у міста було чотири чоловічі гімназії, всі вони фінансувалися державою. Приватний навчальний заклад розташовувався у будинку під номером 4. Його звели за проектом відомого архітектора Юлія Цауне. Директором гімназії став знаний у місті викладач та просвітник Василь Давиденко. Його навчальний заклад швидко став одним із найпопулярніших у місті. Нині в цьому будинку також розміщена школа.
Де у Харкові зловили «останню» рибу
Харківську та Гімназійну набережну розділяє міст, зведений в 1950-х роках. Назвали його відповідно – Харківський. Нині це важлива транспортна артерія, яка з’єднує дві частини найдовшого проспекту міста. Подейкують, що саме під цим мостом майже сотню років тому, 1917 року, спіймали останню стерлядь, яка колись водилася у річці Харків.
