Рабовласництво на Харківщині: Чому стають жертвою торгівлі людьми

Стати жертвою торгівлі людьми може кожен незалежно від віку, статі, рівня освіти чи місця проживання

Сумна статистика

За даними Міжнародної організації з міграції, з 43 харків’ян, котрі минулого року потрапили в рабство, 30 осіб – це чоловіки, 12 – жінки, також від торгівлі людьми постраждала одна дитина. Більшість з них, а це 40 людей, є жертвами трудової експлуатації. В інших випадках мала місце сексуальна експлуатація, продаж дитини та втягнення у збройний конфлікт. Але заразом ці цифри – тільки верхівка айсберга, адже вони стосуються осіб, котрі отримали статус жертв торгівлі людьми.

Проблема в тому, що подібні злочини важко довести до суду. За словами директора Департаменту соціального захисту населення Харківської ОДА Юрія Шпараги, в поточному році вже налічується 22 людини, які стали жертвами сучасного рабства. Проте 17 постраждалих взагалі відмовилися давати про себе які-небудь дані та доводити справу до суду.

Утім, незважаючи на гостроту проблеми, навколо торгівлі людьми склалося чимало стереотипів. Люди, які бажають виїхати працювати за кордон, впевнені, що рабство — це біда, що може статися з ким завгодно, тільки не з ними. Але правда така, що жертвами торгівлі людьми стають незалежно від віку, статі, рівня освіти та місця проживання. Неправильно також асоціювати її виключно з сексуально експлуатацією жінок. Адже на сьогоднішній день більш поширеним є саме трудове рабство, в яке потрапляють як жінки, так і чоловіки. Про що, власне, і свідчить статистика.

Голова Центру правових та політичних досліджень «ДУМА», правозахисник Юрій Чумак наголосив, що держава нині робить недостатньо для протидії торгівлі людьми. За його словами, безробіття, низькі зарплати та кризи змушують українців шукати «кращої долі» за кордоном. Однак разом із перспективами знайти більш оплачувану роботу вони всерйоз ризикують потрапити в рабство. «Правоохоронні органи більш-менш навчилися розкривати злочини, пов’язані з сексуальною експлуатацією, – зазначив Чумак, – але на сьогоднішній день переважючим видом торгівлі людьми, в яку потрапляють вітчизняні раби, є трудова експлуатація. І в цій царині правоохоронці майже не мають здобутків. Довести такі злочини ваажко, і поліція не дуже й обізнана в тому, як з цією проблематикою працювати».

За словами правозахисника, у Києві та обласних центрах можна знайти достатньо інформації щодо запобігання торгівлі людьми. Проте в районах і містечках її явно замало. І органи влади, місцевого самоврядування, освітянські та медичні заклади приділяють недостатньо уваги цій проблемі.

Як не стати рабом

Біди можна уникнути, якщо знати прості правила безпеки. І тут у експертів є певні поради. Наприклад, Шпарага розповів, що українці вже на самому початку починають наражати себе на небезпеку, коли влаштовуються працювати за кордон неофіційно, адже такі стосунки з роботодавцем можуть вилитися в потрапляння в рабство. Типова історія: людину продали, паспорт забрали, і формально тепер у неї немає жодних прав.

Саме тому всі стосунки з роботодавцем потрібно узгоджувати на законних підставах, особливо якщо він не є резидентом України. Тим більше, що українці нині популярні за кордоном. Шпарага каже, що навіть випускників українських вишів запрошують працювати до інших країнах. Такі пропозиції можуть бути заманливими, але необхідно подбати про офіційне оформлення стосунків.

Друге: перед працевлаштуванням також слід перевірити фірму-посередника, яка опікується працевлаштуванням за кордоном. За словами заступника начальника Головного управління держпраці в Харківській області Олени Петренко, для цього потрібно просто звернутися до Центру зайнятості. Співробітники таких фірм щороку мають подавати звіти про працевлаштування громадян, а також мати при собі ліцензію від Міністерства соціальної політики. І якщо такої звітності немає – то це вже привід замислитися про те, що тут щось нечисто.