Трансформація вищої освіти України
З одного боку, перед нами питання суто економічного характеру, оскільки вихід будь-якого університету на світовий рівень потребує значних фінансових інвестицій. З іншого – внутрішня модернізація навчального процесу, адаптація його до найбільш сучасник методів викладання, подолання феномену «старіння знань».
Як зазначає Одарченко Андрій Миколайович, доктор технічних наук, професор декан факультету Харківського державного університету харчування та торгівлі (ХДУХТ): професійне навчання безумовно має відповідати потребам роботодавців, а отже головний орієнтир — на робочі місця. Вагома частина навчання, на думку професора, має проходити в компаніях, в реальних умовах. Таким чином одним з ключових завдань перед системою освіти стає поширення практики — навчання не лише в аудиторіях університетів, а я на робочому місці.
На жаль, наразі суспільство стикається, навпаки, із знеціненням практичної підготовки у студентів: велика кількість організацій відмовляються працювати зі студентами, посилаючись на безліч вигаданих або реально існуючих обставин. Хоча більшість українських вищих навчальних закладів лишаються у державній власності, підприємства, які можуть надавати практичну підготовку студентам, більшою мірою приватні.Тож держава не має на них прямого впливу і не може змусити до працевлаштування студентів. Як наслідок маємо поширену практику імітації та фальсифікації практики, а в подальшому – брак підготовлених вітчизняних фахівців.
