Що таке булінг у школі і як його зупинити

Кожен третій український школяр потерпав від булінгу, який можна було зупинити на самому початку.

Проблема насильства у школах стара, як світ, але саме поняття «булінг» до загального вжитку українців увійшло нещодавно. Жорстокі побиття та цькування серед школярів, які час від часу потрапляють у мережу, все частіше змушують громадськість говорити про підліткову жорстокість. Про те, що таке булінг, хто в ньому винен та що слід робити в такій ситуації розповів доцент кафедри соціології та психології Харківського національного університету Внутрішніх справ Володимир Філоненко.

Як гостро стоїть проблема булінгу в українських школах? Яким є масштаб цієї проблеми?

– Раніше таке поняття, як булінг, було відсутнє. І всі правопорушення, що стосувалися цього питання, інтерпретувалися як «дрібне хуліганство» чи ще щось подібне. Все залежало від віку самого булера, винуватця якихось насильницьких дій та висловлювань, що були направлені у бік іншої особи. Зараз це все трактується як «булінг». Різні джерела мають власні визначення цього поняття, але переважна більшість дослідників схиляється до думки норвезького вченого Дана Ольвеуса. Він надав таке визначення: «Булінг – це ситуація, в якій учень неодноразово піддається негативним діям з боку одного чи кількох інших учнів».

Кожен третій школяр в Україні колись зазнав булінгу. Згідно даним ЮНІСЕФ, 10% дітей регулярно потерпають від принижень і насмішок – наприклад, один раз на тиждень чи частіше. І коли ми говоримо про булінг, ми маємо розуміти, що це неодноразові конфліктні ситуації.

Більше половини українських школярів частково потерпали від певних знущань із боку своїх однокласників, 26% батьків вважають своїх дітей жертвами булінгу. Це коли є явні зовнішні прояви в поведінці дитини: вона стає замкненою, відособленою, може поводити себе незвично. Наприклад, якщо дитина була веселою, життєрадісною, із задоволенням проводила вільний час зі своїми однолітками, але раптом, без поважних причин, вона тижнями сидить вдома, їй нікуди не хочеться йти. Саме на такі різкі зміни в поведінці як раз і реагували батьки.

Також разом із поняттям «булінг» можна згадати таке поняття, як «мобінг». Це утиски з боку товаришів по службі когось зі своїх колег. Як школярі утискають свого однокласника, так і колеги по роботі утискають свого співробітника. Але, певне, булінг є початковою стадією, яка в подальшому може вилитися і в мобінг. Тому говорити, що такого не існує, не можна. Це явище дуже розповсюджене, але часто замовчується. Бо це, здається, незручна ситуація. Хтось мовчить тому, що сам не хоче бути на місці людини, яку утискають. А хтось, як активний булер, навіть не придає цьому значення. Адже спочатку цькують одного, а потім переключаються на іншого. І ті, хто цим займається — від звичайних насмішок до агресивних дій, — не надають цьому значення, бо вважають, що самі не потраплять в таку ситуацію.

Чому виникає булінг? Хто в цьому винен в першу чергу та хто має відповідати за цю проблему?

– Булінг серед підлітків частіше за все виникає через нереалізованість бажань. Адже підлітковий вік важкий, а категорія підлітків вважається найбільш схильною до агресії. Бо сила вже є, тіло розвивається, а соціальні норми ще не прищеплені. Тому підлітки частіше, ніж люди іншого віку, схильні до вчинення агресивних дій та цькування. Частіше за все булінг виникає через те, що його ініціатори не отримують достатньої уваги та любові, хорошого ставлення у своїх сім’ях. Часом вони можуть виміщати на інших те зло та несправедливість, які вони отримують у родині. Також причиною можуть бути нереалізовані лідерські якості підлітка, бо йому необхідно кимось керувати, бути в центрі уваги, вести за собою інших. Але можна говорити, що головними винуватцями при виникненні булінгу є дорослі. Оскільки вчасно не розгледіли задатки дитини, яку можна було просто залучити до суспільного життя класу або школи, щоб вона себе могла реалізувати в позитивному руслі. Бо якщо такого не буде, дитина у будь-якому випадку себе проявить, але вже в негативному плані.

Звичайно, що тут будуть винні дорослі. Десь вчитель недопрацював, десь – шкільний психолог. Якщо б вони виконували свої обов’язки належним чином та були уважними до своїх учнів, то помітили б, що в когось, наприклад, з’явився забій на обличчі. Або під час відповіді учня, який потерпає від цькування однокласників, виникає шум, його відповіді коментують – це буде робитися ініціаторами цькування, бо вони кожного разу намагатимуться показати свою удаль та домінування над іншими.

Відповідати мають усі посадові особи в школі. Це класний викладач, інші вчителі. Це комплексна робота всього педагогічного складу. Психолог також має свої обов’язки. Є певні нормативи стосовно того, наскільки часто він повинен спілкуватися з учнями. Батьки… Будуть винні батьки того, хто є ініціатором булінгу, адже вчасно не зреагували на певні заборонені дії своєї дитини по відношенню до інших. Особливо якщо були сигнали з боку педагогів чи інших батьків з приводу незадовільної поведінки. І батьки дитини, яку ображають також винні. Якщо дитина відкрито висловлює в родинному колі власну точку зору, до неї прислухаються і намагаються бути уважними до її слів, то вона розуміє, що має якусь значимість для дорослих. Але це важко реалізувати в сучасному світі, бо чимало батьків багато часу працюють, намагаючись забезпечити родину матеріально. Тому дуже часто обділені увагою дорослих діти належать самі собі.