Округ №168: Кого Кернес відправить в Раду від Харкова

Центр – місто Харків, Шевченківський (колишній Дзержинський) район

Опис меж – більша частина Шевченківського району Харкова, за винятком невеликої частини району, що входить до виборчого округу №169.

Місцезнаходження ОВК — приміщення Адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради (61200, м. Харків, просп. Науки, 17-а).

Орієнтовна кількість виборців – близько 161 тисячі

Кількість виборчих дільниць – 88

Шевченківський район Харкова включає в себе центральну частину міста, а також Павлове Поле, Олексіївку та елітні поселення Лісопарку. У цій частині міста розташована більша частина вищих навчальних закладів обласного центру, студентські гуртожитки, квартири університетської професури, інженерської еліти Харкова.

Саме тому цей виборчий округ є одним із найбільших кількісно і одночасно одним із найменш передбачуваних. По-перше, діючі працівники вишів і студенти є дуже вразливими з точки зору застосування адміністративного ресурсу, однак одночасно вони ж є основною складовою протестного електорату під час будь-якої виборчої кампанії.

По-друге, колишні працівники закладів освіти, «виховані» ще за радянських часів, є найбільш дисциплінованим електоратом партій лівого спрямування – комуністів і різнорідних соціалістів. Однак на окрузі їхній вплив врівноважується більш-менш прогресивними мешканцями студентських гуртожитків. Перевага одних поглядів над іншими може бути зумовлена явкою чи використанням адмінресурсу.

По-третє, у цій частині міста в основному розташований бізнес і помешкання харківського «середнього класу», який традиційно відзначається певною мірою свободолюбства та інтелекту. Однак при цьому цей середній клас в умовах української корумпованої державної машини є ангажованим та усіляко, аби захистити свій бізнес, намагається злитися з місцевими політичними елітами, що зумовлює валентність цієї групи населення (найчастіше голосують за представників чинної влади, від якої узалежнені).

Варто також відзначити величезний вплив, особливо останні роки, на формування політичних переваг містян медіа-ресурсу мера Харкова Геннадія Кернеса (зокрема «7 канал», сайтів групи «Дозор», а також комунального ЗМІ «Харьковские известия», яке Кернес використовує як власний). За допомогою цих майданчиків чиновник просуває вигідних собі кандидатів із кампанії в кампанію. Тут варто згадати екс-регіонала Валерія Писаренка, котрого під час виборчої кампанії в тому числі за харківські бюджетні кошти транслюють усі перелічені ЗМІ, формуючи образ мецената, «відкривача» різного роду спортивних майданчиків і лавочок.

Незважаючи на наявність великої частини освіченого електорату на окрузі медіа-ресурс екс-регіоналів не відзначається оригінальністю підходів і бере виборця насамперед масовістю політичної реклами.

Довідка: На президентських виборах територіально Україна поділена на 225 округів, кількість яких у регіонах є практично сталою. На парламентських виборах кількість і межі округів постійно зазнавали змін залежно від прийнятої системи виборів та політичної кон’юнктури.

Вибори 1994 року відбувалися за мажоритарною системою у два тури. Внаслідок недосконалості закону окремі округи так і не отримали своїх представників у парламенті протягом усієї його каденції. Законодавчу колізію депутати виправили, увівши для виборів 1998 року змішану систему і прибравши сумнівні норми для мажоритарників. На виборах 2002 року, які так само відбувалися за змішаною системою, обриси мажоритарних округів набули вигляду більш менш відповідного до реального територіального поділу. Вибори 2006-го і дочасні 2007-го пройшли за пропорційною системою, виборчих округів в регіонах стало менше. Повернення до змішаної виборчої системи відбулося після чергової зміни законодавства у 2012 році.

Згідно довідки ЦВК, в межі 168-го округу під час парламентської кампанії 2014 року входив Шевченківський район міста Харкова. В той же час, під час парламентських виборів 2002 Шевченківський район Харкова входив в межі 169-го округу, 2006 та 2007 років – в межі 173-го.

Чергові вибори 1998 року. Далекого 1998 року ОВК №168 очолював Феді Лученко, його заступником був Олександр Щербаков, секретарем — Ніна Свід. Усі вони були рекомендовані Центральною виборчою комісією.

У одномандатному виборчому окрузі висувалися 32 кандидати – як само висуванці, так і представники екзотичних і забутих нині партій: «Прогресивно-соціалістична партія України», «Партія захисників Вітчизни», «Громада», «Республіканська християнська партія» «Союз» тощо.

Серед одномандатників, котрі й досі залишилися «на плаву», можна назвати лише двох: колишній завідувач кафедри зарубіжної літератури та класичної філології ХНУ ім. Каразіна, професор, депутат Харківської облради кількох скликань Олександр Міхільов, який з початком «русской вєсни» заявив, що в університеті притіняють російськомовних і виїхав на Росію (щоправда звідти його виперли, обіцяної роботи в московських вишах не дали), та депутат Верховної Ради України п’яти скликань, академік, екс-міністр, кількаразовий віце-прем’єр-міністр України Володимир Семиноженко.

У 1998 році партійні списку були закритими. На окрузі №168 подолали чотиривідсотковий бар’єр Комуністична партія України (22,76%), Прогресивна соціалістична партія України (17,97%), Партія зелених України (6,64%), Народно-демократична партія (6,34%), Соціал-демократична партія України (об’єднана) (5,19%), Народний Рух України (4,55%). При цьому на окрузі проголосували тільки 61,8% (106,7 тисяч осіб) від загальної кількості виборців.

У одномандатному виборчому окрузі №168 депутатом став тодішній міністр України у справах науки і технологій, народний депутат, безпартійний самовисуванець Володимир Семиноженко (набрав 24,04% або 25,6 тисяч голосів). Щоправда Семиноженко склав депутатські повноваження начебто за власним бажанням 20 грудня 2001 року. Явка на виборах склала 59,23%.