Безправ’я та піар:Топ-5 подій 2018 року, які збурили Харків (
Роки минають, проте в житті міста, як і раніше, відбуваються події, що викликають широкий резонанс
Обурення, гнів, розчарування чи просто бажання обговорити почуте в публічному просторі — ці події мало кого залишили байдужими.
Сумнозвісне ДТП та судова тяганина у справі Зайцевої – Дронова
Ця подія стала символом тих трагічних наслідків, до яких призводить вседозволеність так званої «золотої молоді». 18 жовтня 2017 року 20-річна студентка Олена Зайцева ганяла на своєму «Лексусі» по центру Харкова. І на Сумській вулиці вона після зіткнення з «Фольксвагеном» Геннадія Дронова влетіла в натовп людей, які стояли на тротуарі та чекали «зеленого» світла. Швидкість руху була просто шаленою. Внаслідок зіткнення шестеро людей загинули, ще п’ятеро отримали травми. Як виявилося згодом, у крові дівчини знайшли опіати.
Ця жахлива аварія збурила не тільки Харків, а й всю країну. Саму Зайцеву затримали, як й іншого фігуранта справи – Геннадія Дронова. Справа з сумнозвісним ДТП затягувалася, а судові засідання раз за разом переносилися. То Зайцевій призначають додаткову експертизу, щоб перевірити, чи вживала вона наркотики. То лікар-нарколог, яка оглядала Зайцеву, виїде на не підконтрольну Україні територію. То адвокат заявляє, що в бідної дівчини, яка на засідання приходить з на диво доглянутими бровами, страждає на захворювання мозку.
Самі постраждалі вже зневірюються в правосудді. Людмила Фабріс, яка того дня втратила доньку та онуку, не вірить, що суд взагалі може оголосити справедливий вирок. За словами жінки, адвокати обвинувачуваних роблять все, щоб їх виправдали. Чергове засідання було перенесене на 19 грудня. Словом, в цій справі добре видно початок, а от кінець – ні.
Коли мова заходить про пам’ятники, напруга в суспільстві починає зростати. Щоправда, цьогорічна історія не була такою цікавою, як у випадку з поваленим Леніним у 2014 році. Відкриття в центрі міста пам’ятника радянській артистці Людмилі Гурченко відбулося 19 липня. На ньому можна було побачити не тільки постать акторки, а й героїнь фільмів, в яких вона колись знімалася.
Точки зору щодо даного монументу розділилися. Одні харків’яни всіляко вітали відкриття пам’ятника та заявляли, що місту просто необхідно було вшанувати знамениту землячку. Інші ж наголошували, що сама Гурченко нічого не зробила для Харкова, а встановлення її пам’ятника є нічим іншим, як піаром міської ради, адже не випадково на самому монументі красуються імена її представників на чолі з мером міста Геннадієм Кернесом. Щоб ніхто не забував, хто доклав зусиль задля його встановлення. Зауважимо, що саму табличку через орфографічні помилки переробляли тричі.
Однак одразу після відкриття Шевченківським районним відділенням поліції міста Харкова було розпочато слідство щодо витрат на зведення пам’ятника та облаштування прилеглої території. Активісти порахували, що тільки граніт місто закупило в кілька разів дорожче за ринкову вартість. Сам Кернес не зміг мовчати та заявив, що справа була написана «на колінці», та поскаржився на тиск на міську владу.
За ідеєю, інсулін має видаватися безкоштовно. Але цього року харків’яни, які хворіють на діабет, зітнулися з серйозною проблемою – необхідного препарату їм просто не видавали. Причому така тенденція спостерігалася виключно в місті Харкові. Що в інших регіонах країни, що самій області інсулінозалежним видавали інсулін безкоштовно, як того передбачає чинне законодавство. Відсутність необхідного препарату неодноразово змушувала харківських діабетиків виходити на пікети. Учасники таких акцій виступали з вимогами стовідсоткового фінансування інсулінової програми.
На пікети виходили як самі діабетики, так і родичі тих, хто за станом здоров’я не могли прийти на акцію. Люди не приховували свого обурення тим, що влада міста завжди знаходить кошти на лавочки, клумби чи зоопарк, але на життєво необхідний препарат чомусь «не вистачає». Разом з тим, активісти намагалися взяти справу в свої руки і вирішити проблему самостійно. Наприклад, харківським діабетикам допомагають небайдужі громадяни: і з інших областей України, і з-за кордону вони надсилають інсулін тим, хто його потребує найбільш гостро.
