Імена війни. Чим відомі українці, звільнені з полону бойовиків
Нарешті відбувся обмін полоненими, якого чекала вся Україна
Пропонуємо поближче познайомитись з тими героями, які вчора повернулись додому з ворожого полону. Як відомо, всі 74 полонених успішно пройшли процедуру обміну на терористів «Л-ДНР» і вже мають бути якщо не вдома, то, принаймні, на шляху додому.
Звісно, абсолютно недоречно було б ранжувати колишніх бранців за будь-якими критеріями, але так вже історично сталося, що одні з них більш відомі, а інші – менш. З перших і почнемо, в силу зрозумілих обставин.
Фолодимир Фомічов, громадський активіст, ГО «Центр UA», ГО ФРІ
23-річний Володимир Фомічов, співробітник київської організації Центр UA, яка розслідує злочини політиків, розробляє програми реформ і стежить у Верховній Раді за «кнопкодавами», був узятий в полон бойовиками так званої «ДНР» в Макіївці 4 січня 2016-го року.
Він просидів «на підвалі» і в’язницях так званого «МГБ» більше 7 місяців. Після чого 16 серпня суд «ДНР» присудив йому два роки позбавлення волі за те, що він нібито провіз з Києва до Макіївки дві гранати.
Спочатку про те, що сталося з Фомічовим, у ЗМІ публічно не говорили, тому що його рідні просили не здіймати галасу. Так часто буває з людьми, які вперше стикаються з подібною ситуацією: сподіваються, що вдасться вирішити проблему тихо. У випадку з Фомічовим це не спрацювало.
Його затримали у квартирі батьків у Макіївці, куди він приїхав на новорічно-різлвяні свята. Сталося це через тиждень після того, як він опублікував на своїй сторінці у Facebook фото на фоні пам’ятника Леніну в Донецьку з підписом: «Ленін в Донецьку. Ленін, якого знесли».
Батько Володимира розповідає, що понятих, які повинні були зафіксувати вилучені у Фомічова речі, на місці не було. Пізніше в «МГБ» сказали, що знайти понятих не вдалося, а незабаром заявили, що знайшли у нього дві ручні гранати – як ніби він їх ховав в зимовій куртці і планував позбутися раз перед приходом співробітників «МГБ».
Олексій Кириченко, позивний «Лис», був затриманий бойовиками 26 серпня 2014-го року на одному з блок-постів неподалік від Старобешевого після того, як пішки проривався з Савур-Могили до своїх у Волноваху.
«Я бився на Савур-Могилі. Кілька днів я пішки йшов до Волновахи. Затримали мене вранці на блокпосту. Поки йшов, їв сиру кукурудзу, яблука, пив воду з річки. Мені сказали, що тепер буду відбудовувати зруйнований Донецьк», – так говорив Олексій російським журналістам у перший день перебування у полоні.
Вінничанин Олексій Кириченко останніх довоєнних 10 років жив у Харкові, де зараз мешкає його дружина і дочка і де він був власником невеликої мережі кавових апаратів.
Коли почалися бойові дії, пішов добровольцем і був прийнятий у 42 кіровоградський батальон. Згодом потрапив у групу полковника Івана Гордійчука (ле легендарна особистість з позивним «Сумрак», керував обороною Савур-Могили).
За словами Юрія (брата Олексія), коли більшість військ відступила, Гордійчук з групою солдат лишився обороняти Савур-Могилу. 24 серпня вони прийняли рішення відступати двома групами. Олексій зі своєю групою потрапив у полон, але того разу він утік. Потім кілька днів ішов пішки, ночував у лісосмугах. Переходив трасу поблизу Старобешевого і потрапив у полон. Це сталося наприкінці серпня.
Як розповідає Юрій, зі Старобешевого брата перевезли в Комсомольськ, а потім у Донецьк, де спочатку його тримали в так званій «ізбушці» (будівля СБУ). Там він знаходився більше року. І вже у серпні 2016-го року його з іншими полоненими перевели до Макіївської виправної колонії.
