Автостоп з котом і фотоапаратом: Як спонтанна мандрівка Європою дала харків’янці французьке життя
Харківська мандрівниця про жіночий автостоп, мандри наодинці, правила подорожей Європою та український авантюризм
Мандри автостопом щороку стають популярнішими в світі та Україні. Це не лише можливість бюджетно подорожувати, але й своєрідна авантюра, яка може подарувати чимало несподіваних пригод. У таких поїздок є свої переваги: ти не прив’язаний до перевізника, можеш вільно обирати маршрут та маєш шанс познайомитися із цікавими людьми. Водночас нерідко людей, які обирають подорожі стопом, вважають надто легковажними. Про переваги та недоліки автостопу ми розпитали у харків’янки, яка наодинці проїхала майже половину європейських країн.
Мандрівка до Норвегії із кішкою
На рахунку Дар’ї Слободенюк 16 європейських країн та сотні, якщо не тисячі, кілометрів автостопом. Історія мандрів харків’янки почалася випадково у 2015 році. Вона саме поїхала до Польщі на навчання: після бакалаврату в Політехнічному інституті Харкова, студентка поїхала вивчати програмування до Любліна. І разом зі своїм хлопцем вирішила поїхати до Норвегії. На підготовку до подорожі витратили кілька днів. Із собою взяли лише найнеобхідніше: наплічник, намет, фотоапарат та …кішку.
«Алі (кішку, — Ред.) просто не було на кого залишити. Ми з нею дуже часто гуляли по місту, вона не боялася машин, і ми спробували їхати по Польщі. У неї була спеціальна переноска. Ми питали у водіїв, чи можна з котом. Вона залазила в переноску і засинала», — розповідає Даша.
У дорозі мандрівники провели близько двох тижнів. Маршрут: Польща – Німеччина – Данія – Швеція – Норвегія — Швеція – Фінляндія – Естонія – Латвія – Литва — Польща. Подорожувати, розповідає дівчина, виявилося зовсім не страшно. Ночували у наметі. До зміни країн звикла й вухата Алі. Навіть місце затишне собі знайшла – на рюкзаку в хазяйки.
«Одного разу нам довелося ночувати посеред кладовища. Це було в Швеції. Нас підвозив чоловік. Ми запитали, де можна поставити намет. Він розповів про затишне місце неподалік від його роботи, поруч зі струмком, і підвіз нас туди. Але це виявилося кладовище. Довелося там ночувати. Вечоріло. У цілому нормально. Трохи моторошно було лише, коли мій хлопець пішов за їжею, а я з речами та кішкою залишилася там сама», — зізнається Даша.
Дівчина розповідає, що часто під час стопу можна зустріти дійсно цікавих людей. Із деякими навіть встигла потоваришувати: «Один швед якось нас запросив до себе додому. Ми їхали ввечері. Він повертався до родини. Запропонував заночувати в нього дома. У них там був дім гостьовий поруч з їхнім. Ми там ночували».
Улітку 2016-го Даша знову поїхала в подорож. Цього разу одна. За майже два місяці дівчина проїхала автостопом близько 10 країн. Зізнається: їхати сама не збиралася. Власне, і подорож мала бути лише на кілька днів – до сусідньої Чехії. «Так склалися обставини. Я збиралася кататися з другом, але він не зміг. Я вирішила їхати. Спочатку хотіла поїхати до Гданська, потім – у Прагу, а потім повернутися. Але так склалося, що поїхала в Амстердам: мені треба було виходити на дорозі вночі, в дощ, і водій, який мене підвозив, привіз мене до Амстердама. І з цього моменту я вже не думала, про конкретний маршрут, а просто обирала місто та їхала», — каже мандрівниця.
Тоді вона відвідала Німеччину, Італію, Люксембург, Іспанію, Португалію та Францію. Майже всі міста та села – випадкові. Каже, туристичні маршрути не обирала.
